Ахтем Сеїтаблаєв – актор та режисер кримськотатарського походження, який вже неодноразово дивував українців своїми кінострічками. Це і “Чужа молитва”, випущена наперередодні Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, і “Кіборги. Герої не вмирають”, який при бюджеті в 48 мільйонів, зміг зібрати половину касових зборів (непогано, як для українського кіно). На американському сайті imdb фільми Сейтаблаєва збирають хороші рейтинги: для “Кіборгів” – це 8,9, для “Чужої молитви” – 7,6, Хайтарама – 7,2. А в 2019 році режисер випустить нову кінострічку “Захар Беркут” і ми вже пророкуємо їй непоганий успіх. Усі фільми Ахтема – на межі – на межі кіно й мистецтва, на межі емоційного вибуху. Словом, це те кіно на яке українці так довго чекали (бачимо, не дарма).
Ахтем Сеїтаблаєв 17 травня прибув до Львова в межах однієї з наймасштабніших подій у світі журналістики – Львівського медіафоруму. І ми трішки підслухали його лекцію про кіно яке нас формує та чого потребують українці в кінозалі. І відповідь доволі проста: стрічки в кінотеатрах – відображення наших потреб і вподобань.
“Але ж в кінотеатрах показують низькосортні фільми…” – вигукує хтось з залу Львівської арени, де й відбувався весь захід.
“Але якщо це показують і ці фільми збирають зали – значить їх потребують. Значить їх хочуть дивитися. Проблема полягає у тому, що ми самі – медіа, журналісти – формуємо смаки населення. І багато в чому від нас залежить, що дивляться українці”, – відповів режисер і додав, що такі фільми – не ознака поганого смаку, а швидше – демонстрація того, що до кіно ставляться як до розваги, не мистецтва. Але хіба це проблема тільки України?
