Буду поверхневим, адже у цьому конкретному випадку йдеться не так про глибину, як про ширину потенційних знань, їхню, так би мовити, енциклопедичність. Саме їх – дуже різні, трохи поверхові, але такі, що розширюють кругозір знання – може щоденно отримувати людина, яка працює копірайтером.
У компанії “Vitamin”, само собою, є кілька творчих відділів: дизайнери, відеостудія, web. Звичайно, що всі вони співпрацюють між собою заради цілісного створення бренду. Але зараз мені йдеться про іскри, побічні ефекти, які виникають у наслідок тертя цих доволі різних тектонічних плит, співпраці різних людей із різних підрозділів команди.
Копірайтер працює з усіма; з наповненням сайтів, з ідеями для відеореклами, з описами концепцій логотипів чи розробкою кі-віжуалів. Ця співпраця може бути фрагментарною – коли копірайтер просто “черкає пером”: пише кілька слів для соцмереж про проект, яким сам він не займався, але з яким має ознайомитися, щоб змогти описати. Співпраця може бути тривала і тягнутися кілька місяців – якщо стільки триває робота над брендингом для того чи іншого клієнта.
Завдання можуть бути абсолютно різні, вони можуть поєднувати різні напрямки, над ним працюють різні люди, і це і є тими тектонічними плитами, які рухаються у тому чи іншому напрямку.
А іскри від тертя копірайтер збирає для себе.
Справа в тому, що у компанії “Vitamin” я дізнався, що людям важко кинути палити через залежність не так від нікотину, як від атмосфери куріння; також з’ясував, як розгортається, розгалужується по всіх відділах внутрішня мережа; або, наприклад, про “Криницю посвяти” у португальському місті Сінтра, в яку можна зійти довгими спіральними сходами.
Ці та сотні подібних речей можна було б довідатися на будь-якій іншій роботі, або не дізнатися ніде і ніколи, і ніякої прикрості не сталося б. Бо натомість були б якісь інші цікавинки та факти. Але справа у тому, що копірайтер, тобто людина, що добре почувається у сфері слів та історій, як мені здається, майже обов’язково буде збирати всі ці крихти. Потім, може, за кілька днів, а, може, через кілька років, вони йому пригодяться.
Із однієї такої крихти він виснує концепцію кі-віжуала для клієнта або історію, яку розповість колегам, щоб розважити їх. Можливо, він скористається цими іскрами як фрагментами більшої картини: майбутнього брендингу, діджитал-кампанії, ідеї для телевізійної відеореклами. Або ж він складе часточки цих різних шматків і сплавить їх у легенду для якогось закладу, яка стане початком цікавої брендингової “пригоди”.
Тому він і є копірайтером – тим, хто пише тексти, розповідає історії і придумує ідеї.
